Українському жіночому танцю властиві в основному повільні, спокійні рухи корпусу. В повільних танцях дівчина то граціозно нахиляється вперед, то повертається одним чи другим плечем, то начебто оглядається через плече назад, то нахиляється в сторону. В швидкому танці всі ці рухи виконуються більш жваво, але не втрачають пластичності і граціозності.
У чоловічих танцях положення корпусу різноманітніше, рухи більш широкі і вільні. Виструнченість корпусу підкреслює легкість, властиву українському танцю. В окремі моменти танцю корпус то різко нахиляється вперед, то повертається праворуч і ліворуч, то сильно нахиляється у правий чи лівий бік, відхиляється назад при високих стрибках, то зовсім пригинається до землі під час «підсікання», «млинка» тощо.
В повільних танцях голова, супроводжуючи рух рук і корпусу, повільно повертається із сторони в сторону, нахиляється вперед, підноситься. Іноді у дівчат голова скромно опущена чи схилена на плече. В швидких танцях голова різко міняє положення, весело і швидко підводиться, з завзяттям відхиляється назад і т. д. Багата і різноманітна міміка виконавця надає танцю ще більшої виразності і збагачує його.